відносна більшість

1) множинність

2) численність, безліч, сила-силенна

3) більшість голосів

4) амер. відносна більшість голосів

* * *

1) множинність

2) безліч, велика кількість; cпeц. сукупність, ряд; деяке число, кількість; величезність, колосальність

3) сумісництво; одночасне володіння декількома бенефіціями

4) більшість; більшість голосів; cл. відносна більшість голосів

n більшість

- absolute majority абсолютна більшість

- bare majority незначна більшість

- bloated majority значна більшість

- clear majority очевидна більшість

- congressional majority більшість членів Конгресу

- decisive parliamentary majority більшість, що має вирішальний голос в парламенті

- distributed majority більшість за особливим розподілом

- large majority значна більшість

- marginal majority незначна більшість

- narrow majority незначна більшість

- small majority незначна більшість

- majority decision рішення, прийняте більшістю голосів

- majority rule підпорядкування меншості більшості; принцип більшості; правило прийняття рішень більшістю голосів

- majority vote голосування більшістю голосів

- mechanical majority механічна більшість

- non-official majority неофіційна більшість

- over-all majority переважаюча більшість

- overwhelming majority переважаюча більшість

- plumping majority переважаюча більшість

- qualified majority кваліфікована більшість; спеціально або особливо встановлена більшість

- relative majority відносна більшість

- requested majority необхідна більшість

- requisite majority необхідна більшість

- simple majority проста більшість

- statutory majority законна більшість

- working majority достатня (для проведення заходу) більшість голосів

- majority of the members present and voting більшість членів, які були присутні і брали участь у голосуванні

- majority of the member states більшість країн-учасниць

- to be in the majority бути в більшості

- to be carried by a small majority пройти/ бути прийнятим завдяки незначній більшості голосів

- to be elected by a large majority бути обраним значною більшістю голосів

- to carry majority отримати більшість голосів

- to command a majority користуватись підтримкою більшості

- to concede to a majority підкоритись рішенню більшості

- to constitute a majority складати більшість

- to gain majority отримати більшість голосів

- to leave it to the decision of the majority підкорятись рішенню більшості; залишити вирішувати більшості

- to master a majority користуватись підтримкою більшості

- to obtain majority отримати більшість голосів

- to receive majority отримати більшість голосів

- to represent a majority представляти більшість

- to win by a large majority пройти значною більшістю (голосів)

- by a large majority значною більшістю

- by a majority of (35) більшістю у (35 голосів)

- by a small majority незначною більшістю

- by a relative majority відносною більшістю голосів

- by a simple majority простою більшістю

- by a two thirds majority більшістю у дві третіх

- majority (floor) leader керівник групи більшості в Конгресі США

- majority leader of the Senate керівник групи більшості в Сенаті США

1) множинність

2) безліч, велика кількість; cпeц. сукупність, ряд; деяке число, кількість; величезність, колосальність

3) сумісництво; одночасне володіння декількома бенефіціями

4) більшість; більшість голосів; cл. відносна більшість голосів

парл. проста більшість; відносна більшість

парл. проста більшість; відносна більшість

- plurality of claims

ФУНДАМЕНТАЛІЗМ - у найзагальнішому значенні - це переконання, що існує деяка тверда основа, на якій має ґрунтуватися розуміння реальності, істини, добра, Бога. Відповідно можна говорити про різновиди Ф. - метафізичний, епістемологічний (пізнавальний), етичний, культурний (цивілізаційний, національний), релігійний. У філософії переконаність в існуванні деякої незмінної основи реальності, істини та моралі виявляється у визнанні того, що розум здатний сформулювати єдиноправильні критерії, на основі яких ми можемо відрізнити реальність від видимості (ілюзії), істину від хиби, добро від зла О. скільки в даному разі визнають, що існують деякі абсолютні критерії реальності, істини, моралі (абсолютні цінності), то замість терміна "Ф." іноді застосовують слово "абсолютизм". У середземно-європейській філософській традиції філософський Ф. з'явився як протидія релятивізму - погляду, за яким різниця між реальним і видимим (тим, що тільки здається реальним), істиною і хибою, добром і злом відносна. Відносність критеріїв реальності, істини, добра позначають терміном "релятивізм". У Давній Греції речниками релятивізму були софісти. Платон вбачав своє завдання у тому, щоб протидіяти релятивізму, тому його філософія і послугувала одним із найважливіших джерел філософського Ф. у середземно-європейській філософській традиції (яка в XX ст. стала об'єктом критики Гайдеггера). Продовженням цієї платонівської традиції була епоха Просвітництва з її вірою у здатність розуму знайти надійні критерії для розрізнення реального і нереального, істини та хиби, добра та зла. Якщо Платон і Декарт подають версію раціоналістичного Ф., то британські емпірики стали засновниками емпіричного Ф., продовження якого маємо у позитивізмі та логічному позитивізмі. Абсолютизм в етиці знайшов підтримку з боку феноменології (Шелер). У друг. пол. XX ст. філософський Ф. зазнав серйозної критики з боку філософського постмодернізму (Деррида, Дельоз, Фуко, Рорті та ін.), але крайні версії постмодернізму поновили стару загрозу - загрозу релятивізму. Тому значна група сучасних філософів прагне вибрати середню позицію між Ф. і релятивізмом (Бернстейн та ін.). Іноді термін "Ф." застосовують для позначення культурного релятивізму; говорять, напр., не тільки про релігійний Ф., а про культурний, національний і т.п. У такому разі суть культурного (цивілізаційного, етнічного, національного) Ф. полягає в тому, що із правильного твердження про те, що різні світорозуміння і цінності (моральні, політичні, правові) закорінені в культурній самобутності етносів, націй, цивілізацій та епох, роблять висновок про виняткову унікальність різних культур та їхню неспівмірність. Таким чином, з культурного Ф. випливає релятивізм: якщо наше розуміння реальності, істини, добра є наслідком певних культурних традицій, то воно радикально різне у різних культурах, і кожна з цих культур може претендувати на єдино вірне світорозуміння. Ф., отже, знаходиться в опозиції до універсалізму, а не до релятивізму. Одним із різновидів цього культурного релятивізму є т. зв. лінгвістичний релятивізм, суть якого полягає в тому, що семантика різних мов фактично є неспівмірною (звідси теза про принципову неможливість адекватного перекладу текстів). Негативні суспільні наслідки культурного Ф. (релятивізму) полягають у тому, що з нього слідує неможливість взаєморозуміння між етносами, націями, цивілізаціями, а отже, визнається, що способом їхнього співіснування є конкуренція, напруга і конфлікт. Складність взаємин між культурним Ф. і універсалізмом полягає в тому, що універсалізм (утвердження загальнолюдських цінностей) здатний сам приховувати культурний Ф. - намагання мислити цінності саме своєї цивілізації чи нації як універсальні. Такий універсалізм, отже, не схильний поважати культурну різноманітність світу, культурну самобутність інших цивілізацій та націй; навпаки, він прагне нав'язувати свої цінності та способи життя іншим культурам. Саме з цим пов'язана критика європоцентризму та культурних аспектів ідеології глобалізму. Так само за критикою національного Ф. (який часто змішують з націоналізмом або національним егоїзмом) може приховуватися стратегія ослаблення поцінування національної самобутності якоїсь нації, аби (в умовах конкуренції культур) в такий спосіб сприяти культурній експансії іншої нації. У такому разі т. зв. "інтернаціоналізм" (або "справжній універсалізм", чи космополітизм) насправді сам є прихованою формою національного Ф. Саме таке спрямування мала критика укр. націоналізму ("буржуазного націоналізму") в СРСР; в оновлених формах И здійснюють також в сучасній Україні. Більшість сучасних філософів не приймають апі радикальних форм універсалізму (з їхньою зневагою до самобутніх культур), ані крайніх форм культурного Ф. - з їхнім твердженням про неможливість існування загальнолюдських цінностей, про неспівмірність культур та неможливість взаєморозуміння між ними. Виправданою є поміркована позиція, яка поєднує необхідні елементи універсалізму з поміркованими формами культурного релятивізму Що стосується релігійного Ф., то суть його полягає не стільки в твердженні про те, що дана релігія є єдино правильною (це характерне для більшості релігійних вірувань), скільки у погляді, що дана конкретна релігія повинна бути основною (фундаментом) всіх цінностей - моральних, політичних, правових. Звідси слідує заперечення будь-якої автономії індивідів (зокрема їхнього права триматися будь-яких релігійних вірувань або не триматися жодних), різних сфер діяльності (моралі, науки, освіти, мистецтва, права, політики тощо) та установ. У такому разі релігію мислять як основу політики, права тощо, заперечуючи (в радикальних формах релігійного Ф.) навіть їхню відносну автономію. Можуть існувати поміркованіші та радикальніші форми релігійного Ф.